Виставковий проєкт "Сталеві полотна": на уламках ворожої техніки пишеться історія війни

АрміяInform вже розповідала про виставковий проєкт в Національному університеті оборони України, який дає змогу відвідувачам ознайомитись з мистецькими роботами українських художників на шматках та уламках техніки рашистських загарбників. Ці експонати ілюструють різні етапи героїчного протистояння українського народу агресору. Музейна виставка постійно поповнюється новими експонатами. 16 червня її відвідав Президент України Володимир Зеленський.

Кореспондент АрміяInform зустрівся з керівником музейного проєкту молодшим лейтенантом Павлом Нетьосовим, який люб’язно провів цікаву екскурсію залами унікальної колекції експонатів.

— Основна ідея цього проєкту полягає в тому, щоб шматки розтрощеної ворожої техніки завдяки мистецькому осмисленню та креативності наших художників перетворити на артоб’єкти. Але в цьому проєкті присутній науковий підхід, в якому ми поєднуємо як мінімум дві складових. Насамперед це науковий супровід. Наприклад, у нас є певний об’єкт, який взято з якоїсь локації, де точився бій. У нас є світлина цієї локації, ми бачимо на ній цей об’єкт, знаємо подію та людей, які пов’язані з ситуацією, що відображена на фото. Можемо в окремих випадках мати навіть відео. Наприклад, маємо снаряд, знайдений на аеродромі Гостомель. Переходимо по QR-коду до історії цього снаряда і дізнаємося подробиці. Художник перетворив цей снаряд на витвір мистецтва, вклавши в нього свій талант і душу.

«Основна ідея цього проєкту полягає в тому, щоб шматки розтрощеної ворожої техніки завдяки мистецькому осмисленню та креативності наших художників перетворити на артоб’єкти»

Ось, наприклад шмат обшивки «Мрії», який ми знайшли в Гостомелі. Він лежав окремо від понівеченого літака, ми підняли його, привезли сюди і художник зробив його мистецьким полотном. Поруч світлина, де ми бачимо цей шматок на летовищі.

На уламках ворожої техніки пишеться історія війни

А починається експозиція нашого проєкту із зображення козака Мамая на уламку ворожого літака Су-24-СМ. Автор — моя середня донька Олександра, яку я теж долучив до проєкту. Козак у думах і помислах українців уособлював народну силу духу, незламність волі в боротьбі з поневолювачами. Зображення козака на народних картинах в час, коли запорозького війська вже не існувало, сприймалося як своєрідний пам’ятник героїчному минулому українського народу. Малювали «Козака Мамая» на полотнах і на стінах хат, на дверях і віконницях, на кахлях і скринях. Подібних «Мамаїв» можна було зустріти чи не в кожній оселі в Україні. У нас Мамай осучаснений — у військовому однострої, поруч кулемет. Це початок експозиції, а завершується вона сучасною легендою — захисником столичного неба — «Привидом Києва».

— Судячи з таблички, на сьогодні ця університетська галерея-виставка має назву «Музей війни» (War museum)…

— Саме так. Напис на табличці виконаний сучасним шрифтом «Наступ», який розробили українські дизайнери. Наступна вітрина, яка на вході зустрічає відвідувачів — «зірочка» від ходової частини рашистської МТЛБ, підірвана захисниками столиці.

Вона була вивезена з того ж таки летовища Гостомеля. Чим вона пригортає увагу? Тут за склом в поглибленні «зірочки» зібрані документи окупантів, а «вишенькою» слугує консерва «М’ясо кур у власному соку» з літерами «Z» і «V» та гаслом «Своіх нє бросаєм». Тут прекрасно все: від документів до гасла і м’яса. Адже в перехоплених перемовинах окупантів часто чуємо, як вони скаржаться, що їх командування використовує як гарматне м’ясо.

На особливу увагу заслуговують ті експонати, які тематично ілюструють окремі епізоди спротиву російській агресії. Майже всі роботи, які ілюструють битву за гостомельське летовище, проілюстровані професійним художником старшим сержантом Сергієм Бабієм. Одна з них — «Залізні янголи» — про наших захисників неба. Бачимо деталь ворожого Су-25-СМ з номером, який було збито в районі Блиставиці. Наступна робота Бабія на броньованій пластині захисту пілота ілюструє висадку так званого гостомельського десанту рашистів з гвинтокрила Мі-8. Ось він цілий, а поруч — вже горить. Ще одна робота виконана на кришці люка обслуговування російського розвідувального ударного гвинтокрила Ка-52 з технічним номером «800.06», який теж був знищений нашими Силами оборони.

— Щит росгвардії, який тут у вас представлено, був завезений окупантами?

— Звісно ними. Вони йшли колоною поблизу Гостомеля. 72-га окрема механізована бригада імені Чорних Запорожців підбила першу машину і колона завмерла, а потім була розтрощена вогнем наших воїнів. Уже в квітні ми приїхали на місце бою і серед іншого мотлоху окупантів знайшли цей щит. Як виявляється, росгвардія мала «амбітні» плани приборкувати протести в нашій столиці. Не склалося. Поруч з окупантським щитом знаходиться щит колишнього «Беркуту» і вони абсолютно однакові.

Розпис щита виконала молода художниця Єлизавета Деримука. Вона поєднала на ньому два сюжети — події на Майдані 14-го року і наступ росгвардії на Київ. Один з окупантів ідентифікований — він на передньому плані, і є навіть перехоплена його панічна доповідь наверх про те, як горить колона.

— Чимало робіт в експозиції виконано на снарядах, що розірвались…

— Вони розірвались, але нікого не вбили. Якщо уважно придивитись, то можна помітити, що вони не проходили канал ствола. Залишки цих снарядів були знайдені на колишній позиції рашистських десантників. Тому наші художники взяли їх у роботу.

Робота «Чисті душі» присвячена дітям, які загинули під час московитської навали

Наприклад, робота «Чисті душі» присвячена дітям, які загинули під час московитської навали. Іграшки, які поруч експонуються, були підібрані ще на самому початку війни у 2014 році в Мар’їнці та Красногорівці.

— Крім Вашої доньки та інших художників, хто ще бере участь у створенні та доповненні експозиції?

— Чимало небайдужих людей, волонтерів. Але хотів би окремо відзначити допомогу і сприяння нашому музейному простору з боку начальника університету генерал-полковника Михайла Коваля. Він дуже добре розуміє, для чого все це робиться, і всіляко підтримує нашу команду музейників.

Наша діяльність надихає і деяких викладачів. Можна бути начальником кафедри, полковником, а в душі — художником. До нас якось зайшов полковник Ігор Черних і сказав, що хотів би долучитися до створення експозиції.

Отримав від нас метал і на одній пластині намалював пса Патрона, а інша робота присвячена бойовим саперам — «Завжди перші». Вони дуже органічно вписались в загальну концепцію виставки. Так що ми ще й мотивуємо людей до творчості, допомагаємо розкривати таланти.

Долучився до нашої команди й відомий художник-мураліст Андрій Пальваль, автор портретів Грушевського і Петлюри та муралу «Крути» в столиці. У березні 2023 року в мережі з’явилось відео, на якому російські окупанти розстрілюють українського воїна. Дивлячись в обличчя смерті, боєць промовив до ворогів: «Слава Україні!» Вже за мить його життя обірвала ворожа автоматна черга. Відео зі стратою швидко поширилось у засобах масової інформації і дуже скоро стало відоме ім’я Героя. Ним виявився воїн 163-го окремого батальйону територіальної оборони Олександр Мацієвський. На вшанування Героя Андрій Пальваль написав його портрет на фрагменті знищеної ворожої БМД в районі Мощуна. Ми домовились, що Андрій створить нам теж два мурали.

«Усі наші роботи мають нас пережити та розповідати нащадкам про героїзм нинішніх захисників української землі»

До розмови приєднався й художник Сергій Бабій. Він тривалий час проходив службу на різних посадах в 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Але не полишав свого улюбленого заняття — писати картини. Із задоволенням пристав на пропозицію взяти участь у проєкті «Сталеві полотна».

— Сергію, як працюється з уламками ворожої техніки?

— Якщо відверто, то трохи моторошно брати до рук шматки, які залишились від техніки або снарядів. Але мушу робити справу заради майбутніх поколінь. Адже всі наші роботи мають нас пережити та розповідати нащадкам про героїзм нинішніх захисників української землі. Я щиро усвідомлюю всю важливість нашої роботи і вдячний керівникам цього проєкту за довіру.

— До призова в армію чим займалися?

— Був скульптором-реставратором, брав участь у відновленні багатьох старовинних споруд міста Лева. Одним з моїх перших творчих доробків стала реставрація «Чорної кам’яниці», що на площі Ринок у центрі Львова. З командою реставраторів відновлював палац Потоцьких, головний корпус Львівського національного університету імені Івана Франка та ще багато інших старовинних споруд. Уже під час військової служби написав панно, яке ілюструє захист Луганського аеропорту та участь у ньому бійців бригади.

— З нинішніх власних робіт, яка найбільше припала до душі?

— Усі, які пов’язані з авіацією, з летовищем у Гостомелі. Мене вразив героїзм та мужність наших авіаторів, тому не мав права абияк виконувати свою роботу.

Фото автора і з музейного архіву

Олександр Тереверко

Кореспондент АрміяInform

Більше про експозицію «Сталеві полотна» ►https://nuou.org.ua/u/stru/others/muzei/stalevi-polotna.html