122 мм гаубиця зразка 1910 року

122-мм гаубиця зразка 1910 року — легка польова гаубиця часів Першої світової війни, розроблена французьською фірмою «Шнейдер».

Досвід російсько-японської війни вказав на необхідність прийняття на озброєння саме такої гаубиці. Калібр 119 мм (47 ліній) вважався мінімально необхідним для ефективного ураження польових фортифікаційних споруд.

Головне управління артилерії визначило для легкої гаубиці калібр 48 ліній (122 мм). У випробуваннях брали участь орудія як російського так і іноземного виробництва, в тім числі німецької фірми «Крупп» (з горизонтальним клиновим затвором) и французьської фірми «Шнейдер» (з поршневим затвором). За підсумком і німецька і французьська гаубиці були прийняті на озброєння.

Таке рішення викликано впливом великого князя Сергія Михайловича, займавшого посаду генерал-інспектора артилерії занимавшего пост генерала-инспектора артиллерии. Великий князь та його коханка Матильда Кшесинская були у сговорі з компаниєю Шнейдера и керівництвом приватного Путилівського заводу. Тому, недивлячись на перемогу в конкурсі орудія системи Круппа, Сергій Михайлович наказав прийняти на озброєння і орудіє системы Шнейдера[3]. Юнкера Михайлівського артилерийського училища тут же обізвали шнейдеровське орудіє гаубицей «системи Кшесинської».

Гаубиця мала класичну коротко ствольну гармату, яка застосовувалась по кутам перевищення від +20 до +44° пострілом з роздільним заряджанням.

Боєкомплект гаубиці складався із фугасного пострілу вагою 22,93 кг з підревачем и шрапнелі з трубкою із 45-секундною затримкою. Гильза довжиною 159 мм, вагою 1773 грм. Максимальна дальність фугасним пострілом – 7681 м, шрапнелью — біля 7700 м.

Гаубиця отримала щит, який став обов’язковим елементом польових орудій Першої світової війни.

З орудійних заводів (Путилівського, Обухівського, Петроградського) на фронт и в резерв поступила 1081 гаубиця (1257 зразків 1910 и 1909 років до січня 1917 року). До середини червня 1917 року на всіх фронтах було 944 гаубиці.

З орудійних заводів (Путилівського, Обухівського, Петроградського) на фронт и в резерв поступила 1081 гаубиця (1257 зразків 1910 и 1909 років до січня 1917 року). До середини червня 1917 року на всіх фронтах було 944 гаубиці[8].Згодом гаубиця модернізована у 122-мм гаубицю зразка 1910/30 років: подовжена камора, встановлений нормалізований приціл, конструкція лафету підсилена. Це дозволило вести стрільбу дальнобойною фугасною гранатою, при використанні якої початкова швидкість пострілу складала до 364 м/с, дальність — до 8910 м.