122 мм гаубиця зразка 1938 року

122-мм гаубиця зразка 1938 року (М-30, індекс ГАУ — 52-Г-463) —радянська гаубиця періоду Другої світової війни. Це орудіє серийно випускалось з 1939 по 1955 роки, перебувало чи досі перебуває на озброєнні армій багатьох держав світу, використовувалось практично у всіх значущих війнах та збройних конфліктах середини і кінця XX століття. Цим орудієм були озброєні перші радянські самохідні артилерійські установки Другої Світової війни СУ-122. За думкою деяких артилерійських экспертів, М-30 входить у число кращих конструкцій радянської ствольної артилерії середини XX століття. Озброєння артилерії Робітничо-селянської Червоної армии (РСЧА) гаубицями М-30 відіграло велику роль в разгромі нацистської Німеччини у Другій Світовій війні.

Польові гаубиці дивізійної ланки, перебуваючі на озброєнні РСЧА у 1920-і роки, дістались їй в якості спадщині від царської армії. Це були 122-мм гаубиці зразка1910 року спроєктовані відповідно німецьким концерном «Крупп» (Krupp) та французською фірмою «Шнейдер» (Schneider) для Російської імперії. Вони активно використовувались в війнах початку XX віку. К 1930-м ці орудія явно застаріли. Проведені модернизації (в 1930 році для гаубиць зр. 1910 р. та у 1937 році — для зр. 1909 р.) значно покращили дальність пострілу цих гаубиць, але все ж таки не задовольняли вимог того часу, в особливості, по мобільності, максимальному куту перевищення та швидкості наведення. 11 серпня 1929 року було видане завдання на розробку нового орудія.

До проектування приступило КБ-2, в якому працювали німецькі фахівці. В 1932 році почались випробування першого зразка, а у 1934 році це орудіє було прийнято на озброєння як «122-мм гаубиця зр. 1934 р.». Але за причиною складності виробництва та до того ж наявність іноземних фахівців привело до випуску лише 11 екземплярів.

У вересні 1937 року окрема конструкторська группа Мотовилихінського заводу під керівництвом Ф.Ф. Петрова отримала завдання на розробку такого орудія. Їх проект мав заводський індекс М-30.