бойова машина БМ-13 зразка 1943 р.

БМ-13 — радянська бойова машина реактивної артилерії, періода Другої Світової війни найбільш масова радянська бойова машина (БМ) цього класу. Найбільш широко відома під народним призьвиськом «Катюша». Вояки нациської Германії називали її «орган Сталіна» за особливий звук снарядів. Видаваного оперінням ракет. Перші експериментальні пускові установки БМ-13 на шасі машин ЗИС-6 були виготовлені у червні 1941 року в кількості восьми штук — дві у Воронежі, на заводі імені Комінтерна та шість у Москві в НДІ-3 НКБ СРСР, причому одна установка була відправлена у Севастополь на випробування. Тому на формування першої экспериментальної батареї у Моському військовому окрузі (командир — капітан І. Флеров) були використані сімь установок. До квітня 1943 року для монтажу пускових установок М-13-16 (для шістнадцяти 132-мм рективних снарядів М-13) гвардейських реактивних мінометів БМ-13-16 використовували різні шасі — з липня до 15 жовтня1941 року ЗІС-6 (372, в тому числі і для невеликого числа БМ-8-36). Потім на шасі гусеничного артилерійського тягача СТЗ-5-НАТИ та вантажівки ЗІС-5, а з початку1942 року на шасі постачаємих у СРСР по Ленд-лізу американських, британських та канадських вантажівок Студебекер ЮС6 (Studebaker US6, США), Джи-Эм-Си 352 (GMC CCRW 352, США), Итернейшнл М-5 «Интер» (International М-5Н-6-318, США), Форд-Мармон-Херрингтон (Ford-Marmon-Herrington НН6-СОЕ4, США), Шевроле Г7107/Г7117 (Chevrolet G7107/ G7117, США), Додж Т203 (Dodge Т-203В, Канада) вантажопідйомністю 3/4 тони — «Додж три чверті»), Бедфорд (Bedford OYD, Великобрітанія), Форд ВОТ-8 «Фордзон» (Ford WOT-8 «Fordson», Канада — «Форд», трьохосний Остин К-6 (Austin К-6А, Великобрітанія). З квітня 1943 року з´явилась БМ-13Н — модіфікація БМ-13-16 на шасі тільки Студебекер ЮС6. Индекс «Н» — нормализованна. За 4 роки війни з 3374 автомобільних шасі, використаних для монтажу пускових установок гвардійських реактивних мінометів Студебекеры US6 складають1845 — 54,7%, ЗІС-6 — 372 — 11 %, інші 17 типів шасі – 1157 — 34,3%.