ІРМ

ІРМ (інженерна розвідувальна машина) "Жук" – спеціальна плаваюча машина, призначена для проведення інженерної розвідки місцевості та водних перешкод на шляхах руху військ.

Наприкінці 1970-х років було прийнято рішення замінити спеціальну машину ІПР (інженерний підводний розвідник, "виріб 78"), який серійно випускався в СРСР з 1973 року, і виявився надто складним, дорогим, і непрактичним, на більш просту і дешеву машину інженерної розвідки місцевості.

Тому в ВГК-2 Крюківського заводу було спроектовано нового розвідника – "виріб 78А", який отримав шифр "Беркут". Нова машина – це розвиток розвідника ІПР, але, як сказано вище, у спрощеному варіанті. "Беркут" не занурюється під воду, а працює тільки на плаву. Як база машини був використаний міцний корпус попередника з дизельним двигуном, трансмісією, приладами та навісним обладнанням. Фактично це був доопрацьований і подовжений (має не 6, а 7 опорних катків) корпус від БМП-1 (пізніше БМП-2).

"Беркут" відрізнявся відсутністю баластових цистерн та резервуарів для стисненого повітря, була відсутня шлюзова камера для виходу водолазу, пристрій РДП тощо.

Наприкінці 1978 року було ухвалено рішення про натурні випробування "Беркута" у різних кліматичних умовах. Зимовий етап випробувань проводили на базі Тюменського вищого інженерного училища. Після зимового етапу подібні випробування були проведені в Білорусі, на полігоні під Гродно, і в Туркменії, під Чарджоу.

Слід зазначити, що під час весняних випробувань на корму ІРМ ставили твердопаливні ракетні двигуни від ЗКР 9М39 з метою само витягування машини із заболочених ділянок. Але на серійних машинах така система здебільшого не встановлювалася.

За результатами випробувань "виріб 78А" в 1980 році був прийнятий на озброєння інженерних військ Радянської Армії під назвою "інженерна розвідувальна машина" – ІРМ.

Серійно вона вироблялася на заводі "Муромтепловоз".

На момент розпаду СРСР було випущено лише близько 80 ІРМ.

Оскільки, запозичений від БМП-1 корпус, є броньованим, це дозволяє використовувати машину поблизу переднього краю або в ближньому тилу противника. Корпус розвідника розділений на сім відсіків та герметичний, що забезпечує плавучість машини. У носовому відсіку змонтовано елементи гідравлічної системи, редуктори виносних пристроїв річкового широкозахватного міношукача (РШМ-2), фільтровентиляційна установка.

У відсіках управління та екіпажному розміщуються екіпаж, озброєння, прилади розвідки та механізми управління системами машини. У моторному відсіку розміщено двигун та його системи, агрегати трансмісії. У кормовому відсіку є люк для розміщення акумуляторів. У бічних (лівому та правому) відсіках корпусу розміщені баки паливної системи машини. У даху корпусу прорізані люки командира, механіка-водія та розвідників.

Між люками командира та механіка-водія встановлена ​​поворотна башта з 7,62-мм кулеметом ПКТ та оглядовим приладом-прицілом. Запас набоїв до кулемету становить 1000 шт. Усередині відсіків управління та екіпажу, крім того, передбачено укладання трьох автоматів та по 150 набоїв до них, 26-мм сигнального пістолету, 10 ручних гранат Ф-1, 15 кг ВР у шашках із комплектом засобів підриву.

Оснащеність машини фільтровентиляційною установкою, дозволяє екіпажу працювати без засобів індивідуального захисту, а також вона має протипожежну систему та систему димопуску ТДА, що забезпечує постановку щільної димової завіси.

Машина обладнана дизельним чотирьохтактним шестициліндровим двигуном УТД-20 потужністю 300 к.с.. ІРМ може рухатися шосе з максимальною швидкістю 53 км/год., на плаву – 12 км/год.. Запас ходу по шосе не менше 500 км, на воді – не менше 10 годин. Бойова маса машини – 17,5 тон.

Для ведення інженерної розвідки – визначення танкових проходів пересіченою місцевістю на суші і по неглибоких водних перешкодах, включаючи виявлення мінних полів, на ІРМ було встановлено широкий спектр спеціального обладнання та приборів, які на той час були доволі сучасними. За їх допомогою ІРМ забезпечувала отримання наступних розвідданих:

1. На суші про маршрути руху та місцевості – прохідність місцевості, вантажопідйомність та інші параметри мостів, наявність та глибини бродів, наявність мінно-вибухових та невибухових загороджень, ухили місцевості, несуча здатність ґрунту, зараженість місцевості отруйними речовинами, рівні радіоактивного зараження місцевості.
2. Про водну перешкоду – ширина, глибина, швидкість течії, щільність дна, ухили берегів, наявність навігаційних перешкод, підводних загороджень та мін, товщини льоду (за наявності льоду).

Для виявлення мінних полів і окремих мін розвідних обладнаний міношукачем РШМ-2 з двома зовнішніми індуктивними елементами. Зовнішні індуктивні елементи розташовані на спеціальних штангах, які у робочому положенні висуваються попереду машини за допомогою гідравліки. Вони забезпечують знаходження мін у колії попереду машини на необхідній дистанції. Через схожість цих висувних елементів на лапи жука, ІРМ і отримала назву "Жук". При виявленні міни машина автоматично зупиняється. Після цього механік-водій подає машину назад, а сапери уточнюють розташування міни за допомогою ручних міношукачів ІМП або РВМ-2.

При використанні РШМ треба враховувати, що ширина пошуку забезпечує безпеку машини тільки при прямолінійному русі. Повороти допускається проводити лише на 9 градусів і на ділянці не менше 10 м. Кут повороту контролюється за курсовказівником машини. З виходом машини до води міношукач переводиться у похідне становище. До найбільших недоліків машини можна віднести те, що ІРМ не виявляє міни в дерев'яному та пластмасовому корпусі. Також ІРМ погано переносить підрив на міні – лопається зварний корпус.

Пенетрометром визначається прохідність дна біля зрізу води, уточнюють напрямок створу руху машини по воді. Запис профілю дна роблять на плаву ехолотом. Кількість заїздів визначається розмірами ділянок переправ і може становити два-три і більше. В одному із заїздів визначається швидкість течії річки.

Ехолот ЕІР призначений для вимірювання глибин, профілю дна водяної перешкоди, виявлення навігаційних перешкод у товщі води із записом всієї інформації на електротермічний папір. Діапазон вимірюваних глибин від 0,5 до 20 м. Одного рулону паперу вистачає для роботи протягом 2 годин при швидкості машини на воді 5 км/год. Під час роботи ехолота машина повинна витримувати на воді постійну швидкість. При цьому для визначення горизонтального масштабу знятої батиграми (малюнку профілю дна на папері) необхідно за допомогою перископа (або інших приладів) визначити ширину водної перешкоди.

Для спостережень вдень і вночі, для орієнтування на місцевості і її розвідки, на машині також встановлено:

• перископ ПІР-451, що дозволяє спостерігати з машини як на суші, і у воді;
• прилади спостереження ТПНВ-160 (механіка-водія) та ТНП-370 (командира);
• нічний прилад спостереження механіка-водія ТВН-2БМ;
• приціл ТКН-3АМ;
• авіагоризонт АГІ-1С (встановлений перед механіком-водієм), що показує поздовжні та поперечні кути нахилу місцевості;
• навігаційна апаратура ТНА-3;
• далекомір саперний ДСП-30М (або ДСТ-451);
• бусоль ПАБ-2М.

Крім того, для роботи в умовах зараженої місцевості на машину можуть встановлюватись радіометр-рентгенометр ДП-3Б та прилад ВПХР.

Для забезпечення зв’язку використовуються комплекти радіостанції Р-123М та Р-147 і внутрішній переговорний пристрій Р-124.

Екіпаж машини складається з 3 осіб постійного екіпажу та з 3 осіб приданого саперного відділення. Повний склад екіпажу ІРМ наступний:

1. Командир машини (як правило, сержант). Він керує діями екіпажу, складає та передає через радіостанцію Р-123 донесення. Він безпосередньо працює з навігаційною апаратурою, міношукачем РШМ-2, ехолотом та перископом ПІР-451.
2. Механік-водій. Керує машиною, працює з авіагоризонтом, заміряє швидкість течії річки.
3. Стрілець-радист. Веде спостереження за місцевістю, відповідає за безпеку екіпажу, знищує за рішенням командира виявлені цілі, відповідає за роботу радіостанції та веде радіообмін за вказівками командира машини.
4. Старший сапер. Керує діями саперів при роботі поза машиною, стежить за робітною навігаційної апаратури, приймає рішення на знищення або знешкодження виявлених мін.
5. Сапер (перший номер). Відповідає за стан міношукачів, поза машиною здійснює роботу з міношукачами ІМП та РВМ-2. здійснює підготовку та виконання вибухових робіт.
6. Сапер (другий номер). Працює з приладом вимірювання відстаней та приладом інженерної розвідки.

У війська машина надходила для комплектування окремих інженерно-саперних батальйонів мотострілецьких та танкових дивізій, та морських інженерних батальйонів.

Машини застосовувались під час війни в Афганістані, та пізніше під час бойових дій в Таджикистані, але даних про ефективність застосування машин у цьому конфлікті немає.

Останній факт участі ІРМ у бойових діях належить до війни на Сході України, але не відомо, чи використовувалась вона при цьому за своїм прямим призначенням, і з якою ефективністю.

Зведені тактико-технічні характеристики