Танк ІС-3

ІС-3 (рос. Иосиф Сталин) — радянський важкий танк заключного періоду Другої світової війни, запущений в серійне виробництво в останні його дні і не встиг взяти в ній участь. Тому цю бойову машину частіше вважають одним з перших післявоєнних радянських танків.

Через характерні форми верхньої лобової частини корпусу отримав прізвисько «Щука».

Створення проекту нового важкого танку під умовною назвою «Кіровець-1» розпочалося в кінці літа 1944 року. Перша дослідна партія важких танків ІС-3 покинула заводські цехи в травні 1945 року.

Скорострільність гармати 2-3 постр/хв Боєкомплект гармати складався з 28 пострілів роздільного заряджання, в тому числі 18 з осколково-фугасними снарядами і 10 з бронебійними. На даху башти, на турелі перебував зенітний 12,7-мм кулемет ДШК. Запас ходу — 340 км. Танк ІС-3 знаходився в серійному виробництві до середини 1946 року (у 1945 році якийсь час паралельно з ІС-2). ІС-3 надходили на озброєння важких танкосамоходних полків Радянської Армії.

При розробці проекту танка ІС-3 були враховані висновки комісії, яка досліджувала у фронтових умовах бойові ушкодження, отримані танками в ході Курської битви. Звертало на себе увагу масове ураження лобових елементів корпусу і башти. Тому було прийнято рішення відпрацювати на базі танка ІС-2 нову конструкцію башти та корпусу для надання більш обтічної форми і різко диференціювати броньовий захист.

В результаті конструкторських робіт нахил зварених листів, особливо в передній частині корпусу, був доведений до максимально можливого. Товсті 120-мм плити лобової броні розташовувалися так, що утворювали трисхилу, конусоподібну, витягнуту вперед носову частину, що отримала назву «щучий ніс». Люк розмістили на даху над водієм, чого не було в танках ІС-1, ІС-2. Відпала необхідність в наскрізній оглядовій щілині в лобовій броні перед механіком-водієм — її замінили перископічні оглядові прилади. Нові конструктивні форми броні забезпечили кращий протиснарядний захист. Нова, «приплюснута» конструкція башти згодом використовувалася і в ІС-7, і в Т-10, і в інших новіших танках.

• ІС-3М — модернізована версія ІС-3.
• ІС-3К — командирська версія танка ІС-3, обладнана додатковою радіостанцією Р-112 і зарядним пристроєм АБ-1-П/30.
• ІС-3МК — командирська версія танка ІС-3М з таким же, як на ІС-3К, обладнанням.

ІС-3 мав класичну компоновку, із розташуванням моторно-трансмісійного відділу в кормовій частині, відділ керування — в лобовій, а бойового — в середній. Екіпаж танку складався з чотирьох чоловік: механіка-водія, навідника, заряджальника і командира.

Корпус танка зварювався із катаних броньових листів. Лобові листи корпуса встановлювалися з подвійним нахилом під великим кутом до вертикалі. Башта—лита, приплюснутої сферичної форми. В даху башти був великий овальний люк, що закривався двома кришками. В правій кришці розміщувався закріплювався пристрій спостереження заряджальника, в лівій розміщувався командирський спостережний люк. Механізм повороту башти — планетарний, з ручним і електричним безступінчатим приводами. Електропривод був обладнаний системою командирського управління. Командир міг, утримуючи ціль в полі зору свого оглядового приладу, натиснути на кнопку, встановлену на приладі, і повернути башту в заданому напрямку по найкоротшому шляху. При збігу лінії візування з віссю каналу ствола башта зупинялася.

Основним озброєнням ІС-3 була 122-мм нарізна танкова гармата Д-25Т зразка 1943 року, що мала довжину дула 48 калібрів / 5852 мм і початкову швидкість бронебійного снаряду 781 м/с.

Боєкомплект гармати складався із 28 пострілів роздільно-гільзового заряджання з бронебійними та осколково-фугасними гарматними сталевими довгими гранатами.

У спареній з гарматою установці розміщувався 7,62-мм кулемет ДТМ. Боєкомплект кулемета становив 2000 патронів: 1200 — з лёгкою кулею, 200 — з бронебійно-запалювальною і 600 — з трасучою. Із них 756 патронів в 12 дискових магазинах по 63 патрони, решта 1244 зберігалися в штатній укупорці не спорядженими в магазини.

На даху башти, на кільцевій турельній установці, розміщувався 12,7-мм зенітний крупнокаліберний кулемет ДШК або ДШКМ, що мав круговий обстріл при кутах вертикального наведення від −4 до +84°.

Також в бойовому відділі для екіпажу розміщувались 25 оборонних гранат Ф-1 або наступальних РГ-42 і два 7,62-мм пістолети-кулемети ППС-43 і 1000 патронів до них.

На ІС-3 встановлювався V-подібний 12-циліндровий чотиритактний дизельний двигун рідинного охолодження моделі В-11, потужністю 520 к.с. Система живлення двигуна включала чотири паливних бака загальною ємністю 425 л.