T-34-76

T-34 (розм. тридцятьчетвірка) — середній танк періоду Другої світової війни, перший у світі сучасний (дизельний) танк у масовому виробництві, випускався серійно з 1940 року, був основним танком Червоної армії до першої половини 1944 року, коли на зміну йому прийшов танк модифікації Т-34-85. Наймасовіший середній танк Другої світової війни.

Розроблений конструкторським бюро танкового відділу Харківського заводу №183під керівництвом М.І. Кошкіна. Успішність проєкту була зумовлена застосуванням новітнього, високоекономічного дизель-двигуна В-2, завдяки якому середній товстоброневий Т-34 успадкував від легкого тонкоброневого БТ надзвичайно високу питому потужність (відношення потужності двигуна до бойової маси), забезпечив в перебігу всієї Другої світової війни абсолютну перевагу танка Т-34 в прохідності, маневровності, рухливості, а також ваговий резерв для модернізації з урахуванням нагромаджувального досвіду бойового застосування. З 1942 по 1945 роки основне багатосерійне виробництво Т-34 було розгорнуто на потужних машинобудівних заводах Уралу та Сибіру і тривало у повоєнні роки.

Провідним заводом з модифікування Т-34 був Уральський танковий завод №183. Остання модифікація (Т-34-85) перебуває на озброєнні деяких країн і донині.

Танк Т-34 зробив величезний вплив на результат війни і на подальший розвиток світового танкобудування. Завдяки сукупності своїх бойових якостей Т-34 був визнаний багатьма фахівцями та військовими експертами одним з найкращих танків Другої світової війни. Танк Т-34 є найвідомішим радянським танком та одним із найбільш упізнаваних символів Другої світової війни. До теперішнього часу збереглося багато цих танків різних модифікацій у вигляді пам'ятників та музейних експонатів.

Наказ про постановку Т-34 в серійне виробництво був підписаний Комітетом Оборони 31 березня 1940 року, у прийнятому протоколі наказувалося негайно поставити його на виробництво на заводах № 183, СТЗ.

До 22 червня 1941 було випущено 1066 танків Т-34. 1 липня 1941 року постановою №1 Державного комітету оборони план випуску танків Т-34 на заводі №183 і Сталінгарадському тракторному заводі значно збільшений, додатково залучається Горьківський завод №112 («Червоне Сормово»).

Подальший розвиток танка Т-34 планувався за двома напрямками — «малої» та «великої» модернізації. Мала модернізація полягала в усуненні виявлених недоліків та здійснювалася на серійних машинах. Під більшою модернізацією малася на увазі науково-дослідна робота по створенню зразка танка Т-34 з розширеною баштою, що має командирську башточку, з посиленим бронюванням та новою ходовою частиною з торсіонною підвіскою (замість підвіски Крісті).

У 1943 році, у зв'язку з масовою появою у німців нових моделей бронетехніки з посиленим бронюванням, ефективність 76,2 мм танкових гармат Т-34 одразу стала недостатньою. Це змусило шукати способи підвищення бойових якостей Т-34. Після опрацювання кількох варіантів в серійне виробництво в 1944 року був запущений Т-34-85, озброєний новою гарматою С-53 калібру 85 мм. Екіпаж збільшився з 4 до 5 осіб, танк отримав нову башту з посиленим бронюванням та більш зручну для екіпажу та командира.