Амбразурний вузол Юшина зразка 1929 року
- Головна >
- Університет >
- Структурні підрозділи університету >
- Інші підрозділи >
- Музей >
- Зовнішні експонати >
- Амбразурний вузол Юшина зразка 1929 року
За наказом № 90 Реввоєнради СРСР від 19 березня 1928 року по програмі фортифікаційної підготовки кордонів до війни, мало розпочатися будівництво перших 13-ти укріплених районів, в тому числі і УР-1. На основі цього в 1928 році командувач військами Українського округу Й. Е. Якір дав вказівку про розробку проекту будівництва Київського укріпленого району начальнику штабу 14-го стрілкового корпусу, що дислокувався в м. Київ.
Київський укріплений район (КиУР, УР-1) — система оборонних споруд (укріплений район), довготривалих та польових укріплень, інженерних перепон, артилерійських позицій у Київській області, споруджений у період 1929—1941 рр. для захисту старого кордону СРСР до приєднання західноукраїнських земель. Відіграв важливе значення при обороні Києва 1941 року.
КиУР складався з трьох ліній оборони. Перша лінія оборони проходила від Дніпра по річці Ірпінь до Білогородки і далі — через населені пункти Віту-Поштову, Лісники, Мриги і доходила лівим флангом до річки Дніпро. Загальна протяжність між флангами, з півночі на південь — близько 85 км, глибина оборонної смуги від 1 до 6 км. На 5—10 км усередину від цієї лінії оборони було вирито близько 30 км протитанкових ровів, споруджено 750 дзотів, закладено близько 15 км мінних полів. Друга лінія проходила від Дніпра в районі Вишгорода в напрямку на Пущу-Водицю, Біличі, Микільську Борщагівку, Пост-Волинський, Чоколівку, Голосіївський ліс. Третя лінія оборони пролягала безпосередньо по околиці міста.
Більша частина споруд КиУР, які збереглися — це довготривалі оборонні точки (ДОТ), серед них є як вцілілі, так і частково або повністю зруйновані (більша частина у часи Другої світової війни).
Для ведення бічного вогню по противнику, що прорвався, будувалися 1—2 кулеметні ДОТ и, по своїй конструкції капоніри і напівкапоніри. Основне озброєння ДОТів КиУР — станкові кулемети «Максим» зразка 1910 року на казематних поворотних станках Юшина та станках ПС-31 (СТАД). Тому відповідно укріплення отримали назву амбразурний вузол Юшина.