БТР-Д

Бронетранспорте́р деса́нтний БТР-Д — основний базовий бронетранспортер повітрянодесантних та аеромобільних військ. Гусеничний, плавучий, авіатранспортабельний, десантується парашутним, парашутно-реактивним та посадковими способами.

Призначений: для перевезення особового складу й поранених повітрянодесантних та аеромобільних військ на полі бою, а також для транспортування озброєння, боєприпасів, паливо-мастильних матеріалів та інших військових вантажів.

Як основна зброя в носовій частині корпусу встановлювався 7,62-мм танковий кулемет ПКТ. До складу екіпажа увійшов тільки механік-водій, до складу десанту входили командир, стрілець-кулеметник і 12 стрільців. У порівнянні з базовою машиною бронетранспортер мав подовжений на 400мм броньовий корпус, тому в ходовій частині використовувалося 12 опорних котків замість 10, встановлених на БМД. Бойова маса бронетранспортера становила 7 т, маса на десантування — 5,5 т. Максимальна швидкість по шосе становила 60,7 км/год, на плаву — 7 км/год, запас ходу по шосе сягав 500км.

БТР-Д, а також зразки створені на його базі, десантуються з літаків військово-транспортної авіації (ВТА) типу Ан-12, Ан-22, Ан-70, Ан-124, Іл-76.

У 1974 році на озброєння повітрянодесантних військ був прийнятий («об'єкт 925») гусеничний бронетранспортер десантний БТР-Д, створений з використанням вузлів й агрегатів БМД-1. Поява БТР-Д була не випадковою. Суворі вимоги щодо обмеження маси вимусили обмежити габарити й, відповідно, місткість БМД-1. В неї розміщувалися тільки сім осіб: два члена екіпажу й п'ять десантників (для порівняння: в БМП-1 — 11). Через це й виникла думка щодо розробки на базі БМД-1 бронетранспортера, слабше озброєного, але який повинен мати більшу місткість. Він відрізнявся від БМД-1 подовженим майже на 483 мм корпусом. Була збільшена довжина опорної поверхні гусениць, на кожному борту встановлено по 6 опорних та 5 підтримувальних котків.

Постійний екіпаж БТР-Д складається з трьох осіб: механіка-водія й двох кулеметників, у десантному відділенні розташовуються десять десантників. За рухомістю та захищеністю БТР-Д подібний до БМД-1.

Озброєння БТР-Д складається з двох курсових 7,62-мм кулеметів ПКТ та чотирьох димових гранатометів 902В «Туча», які змонтовані попарно на задній стінці десантного відділення. З другої половини 1980-х років частина машин оснащувалася 30-мм автоматичним гранатометом АГС-17 «Пламя» («Полум'я»), який встановлювався на кронштейні в правій частині даху корпусу. Попри збільшення розмірів, шляхом відмови від башти з озброєнням бойова маса БТР-Д, у порівнянні з БМД-1, зросла лише на 800кг.

На базі бронетранспортеру десантного БТР-Д випускались:

• Станція супутникового зв'язку Р-440 ОДБ «Фобос»;
• «об'єкт 925А» — машина для встановлення спеціальної апаратури;
• санітарний бронетранспортер;
• станція пуску і управління дистанційно-керованими літальними апаратами типу «Пчела» та «Шмель»;
• комплекс повітряного спостереження місцевості «Малахіт»;
• 925Г — гусеничний транспортер на базі БТР-Д для народного господарства.